Мікотоксини – це токсичні хімічні сполуки, які продукуються мікроскопічними плісневими грибами. Вони синтезуються за певних умов вологості і температури. Не всі плісневі гриби продукують мікотоксини, навіть деякі продуценти не виробляють їх весь час. Плісневі гриби паразитують на багатьох видах продовольчої продукції, таких як злаки, сухофрукти, горіхи, та спеції. Поява плісняви може мати місце як до, так і після збирання врожаю, на етапі зберігання або на готових продуктах харчування в умовах сприятливої температури та високої вологості.
Є багато різноманітних мікотоксинів, проте, тільки деякі з них можна виявити у продуктах харчування та кормах. Більшість з мікотоксинів є хімічно стабільними, тому вони витримують переробку, екстремально високі температури, навіть заморожування, стійкі до пастеризації та кулінарної обробки. Мікотоксини мають великий негативний вплив на здоров’я людини і призводять до значних економічних втрат.
Хронічна токсична дія проявляється за накопичення низьких доз токсинів протягом тривалого періоду часу і може мати негативний вплив на здоров’я населення у довготривалій перспективі. Деякі з мікотоксинів мають канцерогенну, генотоксичну дію, що може впливати на стан нирок, печінки та імунну систему організму. Серед мікотоксинів, які являють небезпеку для здоров’я людини і тварин, виділяють основні мікотоксини такі, як: афлатоксини (G1, G2, B1, B2), трихоцетени: дезоксиніваленон (ДОН), Т-2 токсин, патулін, охратоксин А, зеараленон і зеараленол.
За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO) і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) мікотоксини присутні близько у 25% світових запасів зерна, понад 50% продуктів та кормів рослинного походження можуть бути забруднені мікотоксинами, втрати продуктів тваринництва у розвинених країнах становлять близько 10%, до 36% всіх захворювань в країнах, що розвиваються прямо або опосередковано пов’язані з мікотоксинами.
З метою державного контролю рівнів мікотоксинів у харчових продуктах повинні використовуватися методи лабораторних випробувань, що характеризуються відповідно до критеріїв, визначених частиною третьою статті 21 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин». Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю, проводяться акредитованими лабораторіями, уповноваженими компетентним органом. При цьому використовуються наступні методи визначення мікотоксинів, які поділяються на скринінг-методи та кількісні аналітичні. До скринінг-методів відносяться: мініколоночний метод, флуоресцентний метод та методи тонкошарової хроматографії. До кількісних аналітичних методів відносяться імуноферментні методи, радіоімунологічні методи та хімічні методи, які в свою чергу поділяються на високоефективну рідинну хроматографію (ВЕРХ), газову хроматографію (ГХ).
Сфера діяльності Запорізької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів включає в тому числі хіміко-токсикологічні дослідження харчових продуктів та харчової сировини тваринного та рослинного походження, кормів комбікормів, комбікормової сировини методом тонкошарової хроматографії – визначення афлатоксину В1, Т-2 токсину, патуліну, зеараленону, охратоксину А та визначення методом високоефективної рідинної хроматографії – афлатоксину В1, суми афлатоксинів G1, G2, B1, B2, афлатоксину М1, зеараленону, охратоксину А, дезоксиніваленону.
Партія або частина партії відповідають встановленим вимогам законодавства, якщо результат лабораторного дослідження (випробування) лабораторного зразка не перевищує максимально допустимого рівня мікотоксинів з урахуванням коефіцієнта відновлення та невизначенності вимірювання, які лабораторія зазначає в експертному висновку.
